Як прокласти труби опалення, одні кажуть: роби ленінградку та труб менше і підключати простіше, інші лише за двотрубну та обов’язково діагональне підключення. Але, як завжди, немає однозначних переваг і для невеликого приватного будинку підходять обидві системи. Розберемося в нюансах обох систем, щоб можна було обґрунтовано зробити вибір на користь однієї чи іншої системи опалення.
Особливості та переваги однотрубної системи опалення приватного будинку
Ленінградка, вона ж однотрубна система розведення вважається застарілою і поступається двотрубною системою опалення. Насправді не все так однозначно, давайте розбиратися і почнемо з переваг:
- Найменша довжина трубопроводу, а це економія на трубах і з’єднаннях на кшталт кутів, муфт і т.д.
- Менше потрібно отворів у перестінках та трубу легше сховати.
- Нижче загальна ціна та час монтажу всієї системи.
І це чудовий варіант для невеликих будинків з опалювальною площею 80-90 м2 або менше. У таких будинках встановлюють 4-5 радіаторів і на цій кількості леніградка справді краще. Але й вади у неї серйозні.
Виходить, що всі радіатори послідовно підключені. І якщо ближні від котла радіатори розігріті так, що до них не можна торкнутися, то ледь теплі. Коли радіаторів трохи з цим можна миритися, оскільки падіння теплової потужності на кожному близько 7%, але це зниження накопичується, див. малюнок нижче.
Якщо батарей опалення до 4-5 штук, то з цим можна миритися, але якщо приладів опалення більше, дисбаланс набуває катастрофічних масштабів. Так є методи боротьби з падінням потужності, які дозволяють вирівняти дисбаланс і температура у всіх приміщеннях буде плюс мінус комфортною, але і цих методів є свої недоліки та обмеження. У таблиці нижче наведено способи вирішення нестачі однотрубної системи опалення.
|
Як не допустити падіння температури в далеких приміщеннях |
Що це дає та як працює |
Примітка |
|
Збільшення діаметра труби та швидкості циркуляції |
Збільшується пропускна здатність і гаряча вода встигатиме добігти до останніх батарей. Центральне опалення старих п’ятиповерхівок було збудовано за таким принципом. Стояк сталеві труби великого діаметру та потужний насос |
Труба, трійники з кранами, муфти і крани з вентилями під діаметр 26-32 мм коштують значно більше і не факт, що така система буде дешевшою за двотрубну зроблену з труб 16-20 мм. |
|
Встановити термоголовки та підняти температуру в котлі |
Ближні до казана радіатори “придушити”, а дальні відкрутити. Для вирівнювання комфортної температури схема робоча, але інерційна та вирівнює дисбаланс лише частково. |
Дорогі регулятори не дадуть економії, котел, навпаки, працюватиме з перевантаженням і за опалення теж доведеться заплатити більше |
|
Балансування за допомогою байпасу |
Радіатор потрібно підключати з перемичкою, див. верхній малюнок, тільки на перемичці/байпасі теж є кран. І якщо відкрити кран байпасу частина гарячої води піде назад у магістральну трубу минаючи радіатор, а значить у батареї, які розташовані далі, прийде гаряча вода. |
Схема робоча, але складна, на першому другому радіаторі потрібно відкривати байпас більше, на 4-5 не відкривати зовсім. Потрібно «гратися» і підлаштовувати деякий час, але це не допоможе вирішити проблему дисбалансу повністю |
|
Встановлення в кінці ланцюжка радіаторів більшої потужності |
Якщо в кожному наступному радіаторі вода холодніша, то потрібно збільшити її об’єм, щоб вона віддала ту саму кількість тепла. Для цього систему будують так що у кожному наступному радіаторі більше секцій |
Такий метод теж нівелює економію від однотрубності. Але може бути виправданий якщо опалення зібрано на сталевих панельних радіаторах, наприклад, Пурмо, у них різниця в ціні не катастрофічна, та й самі радіатори дешевші за алюмінієві або біметалічні. |
Як бачимо простота та дешевизна ленінградки це питання спірне, але для простих дачних чи сільських будинків, збудованих у 70-80-ті роки можна вважати однотрубну систему опалення кращою.
А для дачних будиночків де можна обійтися 2-3 радіаторами є зовсім варіант прямого послідовного підключення радіатор від радіатора без кільцевої труби див. малюнок нижче. Це дуже дешево, але як кажуть це кошмар сантехніка. Вимкнути та зняти один з радіаторів не зупиняючи систему опалення не вдасться. Але підкуповують гранична простота та дешевизна. Пам’ятайте – ми не рекомендуємо таке підключення. І, якщо ви зважитеся на таку схему, то дієте на свій страх та ризик.
Особливості та переваги двотрубної системи опалення
Перейдемо до двотрубної, після опису недоліків попереднього варіанту вона може здатися панацеєю, але є аргументи за і проти та паралельного підключення радіаторів опалення. Почнемо з переваг:
- Поступово розподіл тепла. Наприклад, в одній тупиковій гілці з чотирьох радіаторів падіння теплової потужності останнього буде не більше 5%, чого навіть не визначити без точного вимірювання температури радіатора.
- Всі радіатори незалежні один від одного, їх можна регулювати і навіть повністю відсікати без шкоди для решти системи опалення.
- Є можливість побудувати двотрубну систему опалення із природною циркуляцією теплоносія. Це особливо актуально для будинків сільської місцевості, де можливі перебої з електроживленням. У звичайній системі якщо зупиниться циркуляційний насос, це відключення опалення взагалі. Але якщо спочатку труби опалення та радіатори були розміщені з потрібним ухилом, а труби досить великого діаметру (26 і більше мм), то така система опалення може працювати самопливом. Якщо, звичайно, передбачений байпас, щоб пустити воду безпосередньо минаючи циркуляційний насос. Адже вимкнений насос створює перешкоду для природної циркуляції. Самопливна вона ж термосифонна система опалення працює за рахунок зміни щільності теплої та охолодженої води. Ефективність її нижча, але з допомогою «живучості» у сільській місцевості часто роблять універсальні системи. Такі у нормальному режимі працюють із циркуляційним насосом, але їх можна перевести в термосифонний режим.
До недоліків можна віднести:
- Загальний метраж труб більший, правда вони зазвичай меншого діаметру, так що різниця в ціні мінімальна
- Складніше сам монтаж та складання. Якщо буде кілька незалежних гілок, то потрібен ще розподільний, він балансувальний колектор.
Що стосується самої схеми, то на малюнку нижче структура найпоширенішого варіанту так звана тупикова схема. Якщо будинок великий та/або двоповерховий краще зробити кілька незалежних гілок по 4-5 радіаторів. У разі падіння теплової потужності від першого до останнього радіатора не перевищить 4-5%.
Якщо в будинку два поверхи і на кожному поверсі по 4 радіатори, то ідеально зробити дві гілки по 4 радіатори за двотрубною схемою, див. рисунок вище.
Зверніть увагу, у такої схеми як на прикладі на 4 радіатора є хороша перевага. Як видно з малюнку на передостанньому радіаторі, йде зниження діаметра труби. І це не пов’язане із економією на ціні самих труб. На малюнку вказані діаметри 26 і 16, але можливо досить буде основну трубу прокласти 20-ку, а відпаювання і підключення останнього 16-го радіатора.
Справа в тому, що зі зниженням діаметра змінюється швидкість руху теплоносія і в останньому радіаторі вода циркулюватиме трохи швидше. За рахунок цього виходить природне балансування, без кранів. Така кількість радіаторів та зниження діаметра на останньому встановлено досвідченим шляхом і при такому розкладі різниця температур між першим та останнім радіатором 1,5-2 градуси.
Які радіатори опалення найкращі для автономної системи приватного будинку
Не менш важливим є питання, які радіатори купити. А якщо йдеться про переробку та модернізацію системи опалення, то виникає питання, а чи не залишити старі чавунні батареї опалення. Працюють і не течуть, може промити і встановити. Розберемося в плюсах та мінусах радіаторів опалення, які можна купити в Україні.
- Сталеві панельні радіатори – це найпростіші та найдоступніші за ціною опалювальні прилади для приватного будинку з автономною системою опалення. Зроблені з листової сталі товщиною 1,0-1,3 мм, перш ніж купити, уточнюйте цей момент, кожна десята міліметра – це 5 років до терміну служби. З іншого боку, що тонша стінка, тим краще тепловіддача. Золотої середини в цьому питанні досягли радіатори PURMO (Фінляндія), у них товщина стали 1,2 мм, плюс фосфат-цинкове покриття та полімерна фарба. До інших переваг панельних радіаторів можна віднести:
- мінімум стиків та з’єднань, а значить мінімальний ризик протікання, а значить можна використовувати з антифризом у системі опалення;
- дуже хороша площа конвекції за рахунок розвинених П-подібних металевих пластин між секціями радіатора;
- добре працюють з автоматичними термоголовками, на відміну від чавунних.
Недоліки у них також є:
- робочий тиск сталевих панельних радіаторів PURMO – 10 бар, а цього недостатньо для систем центрального опалення, там потрібно не менше 16, а краще 25 бар;
- малий об’єм води та просвіт каналу для циркуляції – не дозволяє використовувати їх у самопливних системах опалення.
- Секційні алюмінієві – вони мають рекордно високу тепловіддачу. Вони чудово виглядають та добре працюють. І навіть мають досить великий просвіт для циркуляції, щоб працювати у самопливних системах.
З недоліків можна відзначити:
- схильність до електрохімічної корозії якщо в системі є мідні і навіть сталеві елементи (контакт через воду);
- також недостатньо високий робочий тиск центрального опалення;
- не можна використовувати теплоносій з антифризом, оскільки протікають з’єднання між секціями (ущільнення не впораються з антифризом);
- досить висока ціна порівняно із сталевими.
- Секційні біметалічні. У них усередині міцні сталеві вставки, на які одягнені алюмінієві оболонки для кращої тепловіддачі.
Такі радіатори витримують будь-які гідроудари, які можуть бути у системах центрального опалення. Адже робочий тиск у них 25 бар та більше, а граничне випробувальне 35-40 бар. Але це найдорожчі із секційних радіаторів і для приватного будинку це невиправдано висока ціна.
- Секційні чавунні батареї добре знайомі всім ще з радянських часів. Тоді це був єдиний варіант. У них велика маса можуть акумулювати тепло. Та вони повільно розігріваються, але й повільно остигають. Але, мабуть, головна перевага – це надзвичайна довговічність і надійність. Якщо термін служби панельних радіаторів 20-25 років, а біметалевих 30-40, то чавунний радіатор може спокійно опрацювати 50-60 років. Вся справа у великій товщині стінок та ефект сухої корозії. Чавун покривається тонким шаром іржі і далі не руйнується дуже довго. Чавунні батареї опалення добре переносять часті зливи води, на відміну від сталевих та біметалічних. Також можуть працювати у самопливних системах. Але є у них і суттєві недоліки:
- низький ККД – близько 40%;
- через велику теплову інерційність не сумісні з термоголовками;
- дуже важкі та громіздкі, та складні у монтажі;
- досить дорогі за скромних показників тепловіддачі.
- Зварні трубчасті радіатори. Також, як і секційні, мають мінімум сполук з ущільненнями, тому можна використовувати в системах з антифризом.
Просвіт для циркуляції вони також досить великий, отже можна використовувати у самопливних системах. До того ж вони чудово виглядають, а форма із закругленими краями та досить великий простір між трубами дозволяє легко очищати їх від пилу. Нестача у них одна досить висока вартість.
За підсумками найбільше переваг у сталевих панельних радіаторів, але якщо питання ціни відіграє вторинну роль, то краще вибрати сталеві трубчасті радіатори.
Сподіваємось матеріал цієї статті був для вас корисним, до наступних публікацій.
